“Карпати” наблизилися до рентабельності

Між бюджетами лідерів Прем’єр-ліги та рештою клубів – прірва

Насамперед про бюджети українських клубів. Серед команд, які грають у вищому україн­ському дивізіоні, найбільший грошовий запас у донецького “Шахтаря”. Річний обіг грошей у клубі становить близько 85 міль­йонів доларів. Другим за фі­нан­совими вливаннями, що й ло­гічно, є київське “Динамо”. Власни­ки “динамівців” щорічно вкладають у команду близько 60 міль­йонів тих самих грошових одиниць, а замикає трійку донецький “Металург” із бюджетом 30 міль­йонів євро. Щодо львівських команд – “Карпат” і ФК “Львів”, – то в розвиток “зелено-білих” і “городян” їхні боси вкладають приблизно однакову кількість грошей. Річний бю­джет ФК “Львів” становить близько 5 мільйонів доларів, а “Карпат” – 7,8 млн.

Цьогоріч із табору “карпатівців” до інших команд перейшло чимало гравців, за яких львів’яни отримали грошові компенсації. Натомість “зелено-білі” фактично ні за кого, крім Мілошевіча, не платили. Це дало змогу “Карпатам” уперше за тривалий час наблизитися до рентабельності.

Трансферні прибутки
“Карпат”

Отож, як ми вже згадували, бюджет “зелено-білих” на 2008 рік становить 7,8 мільйона американських доларів або 36 міль­йонів гривень. У цю суму, як відомо, входить зарплата грав­ців і тренерського штабу, витрати на тренування та виїзні матчі тощо. Щоб не заплутатись у подальших розрахунках і підрахунках усе рахуватимемо в національній валюті. Тож розпочнемо підрахунок “карпатів­ських” фінансів з умовної цифри в мінус 36 мільйонів гривень – тієї суми, яку керівництво команди “викидає”, щоб футбольний клуб працював у повному режимі.

Розпочнемо із трансферів. У період зимової перерви львів’яни продали ФК “Харків” тодішнього лідера команди бразильця Рошу Батисту, разом із яким до Харкова перебрався білорус Аляксєй Сучков. Завдяки тран­с­­феру цих футболістів скарбниця “Карпат” поповнилася на півтора мільйона доларів, а це 6,9 мільйона гривень. Окрім згаданих легіонерів, “зелено-білу” команду покинули ще два гравці – білоруси Юрєвіч і Кірильчик. За перехід Кірильчика в Маріуполь до “Іллічівця” на банківський рахунок “Карпат” “упало” не багато не мало – 1,5 мільйона гривень. А за трансфер Юрєвича в білоруський “БАТЕ”, львів’яни виручили на півміль­йона гривень менше. Але най­більший “куш” “карпатівці” зірвали за переїзд у Донецьк капітана – Миколи Іщенка – аж 15 міль­­йонів гривень.

Окрім прибутків, завдяки діям на трансферному ринку скарбницю “Карпат” щотижня поповнюють кошти іншої львівської команди – ФК “Львів”. Оскільки гравці Юрія Кіндзерського поки що не мають власного стадіону, то змушені винаймати його у “старших братів” за “символічну” суму, яка становить 87 тисяч гривень за гру. Провівши нескладні підрахунки, можна визначити, що до кінця 2008 року “зелено-білі” за оренду спор­тивної арени поповнять свою скарбницю ще на 696 тисяч гривень, адже “городяни” проведуть щонайменше вісім домашніх матчів упродовж 2008-го.

“Зелено-білий” бренд

До цього варто додати виручені гроші від продажу квитків, прав на трансляції, реклами та від продажу клубної атрибутики. Оскільки “Карпати” не є членами “медіа-групи”, яка має права на трансляції матчів української Прем’єр-ліги, і львів’яни домовляються про її вартість за день-два до поєдинку, то підрахувати всі прибутки від продажу трансляцій не вдасться. Але стовідсотково у прибуток команди можна додати 100000 гривень, які заплатила ТРК “Україна” за право показати поєдинок другого туру між “Карпатами” та “Шахтарем”. Генеральний директор клубу Олександр Єфремов розповів “Газеті”: наразі “зелено-білі” не можуть похвалитися рентабельністю, однак з огляду на те, що команда є середняком Прем’єр-ліги, можна стверджувати, що сам механізм функціонує непогано. “Якщо порахувати всі прибутки, які дає нам бренд “Карпати”, – розповідає Олександр Андрі­йович, – то матимемо півтора мільйона доларів на рік...” У цю суму, за словами пана Єфремова, входить 5 мільйонів гривень від реклами, три – від продажу прав на трансляції, півтора мільйона дає реалізація клубної атрибутики.

Тепер порахуємо квитки, а точніше гроші, які вдається за них виручити. Всім відомо, що львівські вболівальники є вибагливими й тому найчас­тіше відвідують двобої з грандами віт­чизняного футболу. Тож, з огляду на це, припустімо, що в середньому на кожній грі “Карпат” присутні 4 тисячі фанів. На матчі за участю топ-команд найдешевший квиток коштує 20 гривень, а на інші ціна не нижча 10 грн. Трохи почаклувавши з калькулятором, виводимо середню вар­тість перепустки, яка становить 20 гривень. Під­ра­хо­вуємо прибуток від реалізації квитків: 2008 року (це друге коло минулої першості та перше цієї) “зелено-білі” зіграли 12 домашніх поєдинків, за кожен з яких отримували приблизно по 80 тисяч гривень. Від­так виходить, що завдяки домашнім іграм 2008-го вбо­лівальники поповнили скарбницю улюбленої команди на 960000 одиниць рідної валюти.

Схоже, підрахували всі прибутки “Карпат”, які видно неозброєним оком. І що маємо? 24,4 мільйона гривень від трансферів, 696 тисяч від здавання в оренду “України”, 3000 від трансляцій, 5 млн. приносить реклама, ще півтори дає атрибутика та 960 тисяч – уболівальники, все це загалом становить 35556000 гривень. Як бачимо, маємо мінус приблизно на 450 тисяч гривень, не враховуючи витрат на придбання серба Івана Мілошевіча (єдиного гравця, що його купили “Карпати” 2008 року.), трансферна вартість якого становила близько 1,5 мільйона гривень. А підсумувавши всі числа бачимо, що “Карпатам” бракує зов­сім небагато для того, щоб вважати себе рентабельними.

У своїх підрахунках, закономірно, ми опиралися на офі­ційні дані ФК “Карпат”. Однозначно є ще прибутки, які з тих чи інших причин ми не змогли врахувати, витрати, напевно, також, та й не відомо, скільки людей іще прийде на “Україну” підтримати “карпатівців”. Пі­допічні Олега Кононова можуть продемонструвати феєричну гру, після якої на стадіоні будуть лише аншлаги. А може бути й навпаки...

Андріан Снігур

Львівська Газета