Цифри на боці “Шахтаря”

Починаючи з сезону 1996/1997 рр. “Динамо” та “Шахтар” незмінно посідають перші два рядки турнірної таблиці української першості. За цей час лише двічі команда, яка після 28-го туру перебувала на чолі “пелотону”, в підсумку не змогла фінішувати першою. У сезоні 2000/2001 рр. донецький “Шахтар” за два тури до фінішу мав перевагу над “біло-синіми” у два пункти. Але, зігравши внічию зі столичним ЦСКА в передостанньому турі, дозволив своєму головному супернику святкувати чемпіонство. Трохи схожа історія була в сезоні 2005/2006 рр. Тоді вже кияни в передостанньому турі в Сімферополі зіграли внічию з місцевою “Таврією” та дозволили “гірникам” наздогнати себе в турнірній таблиці. В останньому турі 15-го чемпіонату України вітчизняні гранди грали між собою й оформили традиційну для себе нічию з рахунком 2:2. Тоді, щоб визначити чемпіона, довелося проводити другий в українській історії “золотий” матч – його переможцем став “Шахтар”.

Хоча варто зазначити, що загалом українські гранди останні тури вітчизняного чемпіонату проводять не достатньо впевнено і майже щороку зазнають очкових утрат. Хоча на підсумок ці осічки впливають украй рідко. Так, 1997 року “Динамо” у вирішальних турах не змогло здобути жодної перемоги (нічиї із запорізьким “Металургом” і столичним ЦСКА), щоправда, чемпіонство того року кияни оформили ще за п’ять турів до фінішу. “Гірники” тоді в передостанньому турі теж зазнали невдачі, поступившись львівським “Карпатам”. Наступного року питання чемпіонства стояло до останнього туру (“Шахтар” за певних розкладів мав змогу вперше оформити титул), і кияни вже не дозволили собі розслаблятися, впевнено перемігши у двох матчах, а “гірники” в 30-му турі не змогли здолати маріупольський “Металург” (2:2).

1999 року “Динамо” вкотре завчасно забезпечило собі золоті нагороди, тому й дозволило собі поступитися “Карпатам” в останньому турі у Львові. 2000 рік узагалі став бенефісом київського клубу, який за весь сезон лише тричі зіграв унічию, тому результати останніх турів не мали принципового значення, але, як не дивно, “Динамо” та “Шахтар” разом набрали максимальну кількість очок. Про 2001 рік уже сказано, а наступного сезону очкових утрат зазнав лише “Шахтар”, який несподівано не зміг перемогти в Сімферополі (3:3).

У 13-му чемпіонаті України українські гранди знову продемонстрували стовідсотковий показник у вирішальних турах. У першому для “Шахтаря” чемпіонському сезоні 2004/2005 рр. “гірники” відмінно провели завершення першості та за два тури до фінішу перегонів уже святкували успіх. Проте вони не розслабилися та продовжили свою переможну ходу, в останньому турі здолавши київське “Динамо”. Позаминулого сезону відбувся “золотий” матч, який приніс донеччанам другий титул, а торік “гірники” кінцівку чемпіонату догравали, тому нічия з “Чорноморцем” і поразка від запорізького “Металурга” нікого не здивували. Кияни ж, окрилені золотими нагородами, розслабитися собі не дозволили.

Цьогоріч не варто очікувати, що донеччани втратять важливі очки у вирішальних турах і дозволять киянам обійти себе в турнірній таблиці. Статистика свідчить, що для “гірників” ФК “Харків” і донецький “Металург” – зручні суперники. Із другою харківською командою “Шахтар” зустрічався п’ять разів і лише одного разу “городяни” змогли святкувати успіх: торік у Донецьку вони здолали грізного суперника з рахунком 2:1. А так зване донецьке “дербі” вже давно не викликає нічого, крім посмішки. Одна нічия та двадцять перемог “Шахтаря” в національному чемпіонаті свідчить про відсутність принциповості в протистоянні донецьких команд.

А в киян суперники значно складніші. Скажімо, “Ворскла” останні два роки в Києві не програє, а харківський “Металіст” жадає перервати “чорну” серію домашніх поразок у матчах із київським клубом. Уже дворазовий бронзовий призер української першості хоче довести всім, що недаремно належить до трійки найкращих команд України.

Щодо ситуації внизу турнірної таблиці, то, якщо проаналізувати останні сім чемпіонатів, ситуація для “Нафтовика”, який іще веде боротьбу за право залишитися в еліті, невтішна. За попередні сім років лише дві команди, які перебували в “зоні вильоту” за два тури до завершення чемпіонату, зуміли зберегти “прописку” в еліті. У сезоні 2001/2002 рр. київський “Арсенал” створив справжнє диво, піднявшись з останнього місця на рятівну 12-ту сходинку (тоді у вищій лізі виступало 14 команд). А два роки тому криворізький “Кривбас” зумів завдяки додатковим показникам обійти луцьку “Волинь”.

Цікавої боротьби очікують і в суперечці бомбардирів: за два тури до завершення чемпіонату відразу п’ять футболістів претендують на українську “Золоту бутсу”. Наразі по 17 м’ячів у Марко Девіча з харківського “Металіста” й Олександра Гладкого з донецького “Шахтаря”, на гол менше в бомбардирському доробку “каноніра” Євгена Селезньова та донецького “металурга” Олександра Косиріна. 15 м’ячів – у київського “динамівця” Ісмаеля Бангури. Цікаво, що в попередні три роки гвінеєць із таким результатом очолив би список найкращих голеадорів, а нині він лише п’ятий. Хоча, звісно, до результатів сезону 2002/2003 рр., коли в бомбардирських перегонах переміг Максим Шацьких, який забив 22 голи, нинішнім снайперам іще далеко.

Андрій Левківський

Львівська Газета